Можливо все!
Розділ 2. «Вітер змін». А чи треба взагалі щось змінювати?
УДАЧА ВСМІХАЄТЬСЯ ТОМУ, ХТО ВІРИТЬ, ЩО ЙОМУ ЩАСТИТЬ.Якщо ви не кинули читати мою книжку (а ви не кинули!) і по-справжньому захотіли змін, то тепер я багато про вас знаю. Я знаю, що ви як мінімум зацікавлені в тому, щоб створити для себе краще майбутнє. Я знаю, що у вас як мінімум є надія на те, що ви можете домогтися більшого. І – хто знає – можливо, ви навіть вірите, що ця надія колись справдиться.
Як на мене, це прекрасно!
А як максимум – те, що ви досі читаєте, свідчить про ваш намір отримати від життя якомога більше і відкрити абсолютно нового себе. А це вже просто чудово! Адже саме цьому й присвячена моя книжка «Можливо все!» – ви можете своїми руками побудувати життя, яке хочете прожити.
Я хочу поділитися з вами найпотаємнішим, безпосередньо пов’язаним із переконанням у тому, що «Можливо все!». Сподіваюся, що це стане важливим і для вас, а також додасть вам сил. Багато років тому я усвідомив: якщо ми зуміємо змінити так звану «людську природу», то слово «неможливо» взагалі втратить свій сенс. З цього моменту моє життя стало зовсім інше. Воно змінилося, бо я усвідомив, що нам від народження властиво прагнути змін!
Я розумію, що вся ідея змін – це «палиця з двома кінцями»: з одного боку, ми всі хочемо змін, з іншого, будь-які зміни нас страшенно лякають. Я хочу зрозуміти, що ж у змінах такого «позитивного», чому вони надають нам стільки сил, і потім послідовно розібратися в тому, яким чином ми можемо змусити зміни працювати на нас і допомагати нам створювати те життя, якого гідні.
Але перш ніж ми вирушимо з вами в нашу спільну подорож, я хотів би поділитися ще двома важливими секретами. Це дасть вам деяке уявлення про те, що нас очікує, а також допоможе зрозуміти, від чого я відштовхуюсь у своїх твердженнях.
Щонайперше хочу розповісти вам про п’ять основних цілей, які ставлю перед собою в цій книжці. Вони стосуються не стільки мене, скільки вас. Тому я серйозно сподіваюся, що разом із нашим просуванням уперед наведені цілі стануть саме вашими.
Мета номер один: я хочу, щоб ця книжка була якомога зрозумілішою і мала практичну цінність. У кожному розділі, включно з цим, я виділяю кілька кроків, які необхідно зробити, щоб досягти тієї точки, коли ви справді відчуєте, що «можливо все», і просто станете щасливіші. Я не висуваю ніяких специфічних теорій і не пропоную ніякої «особливої системи». Я намагаюся використовувати якомога менше складних слів – я знаю, що щодня ми намагаємося впоратися з цілими потоками інформації, яка часто буває заплутаною, важкою для сприйняття, і при цьому має мало практичної користі. Саме тому я прагну до того, щоб усі мої пропозиції можна було з легкістю застосувати в реальному житті.
Мета номер два: я хочу запропонувати чітке визначення того, чим саме процвітання відрізняється від животіння. Як мені здається, уся ідея процвітання була неймовірно роздута й отримала безліч хибних трактувань як у 1990-х роках, так навіть і на початку XXI століття. І я розповім чому. Існує поширена помилка, що слово «процвітання» має на увазі гроші й матеріальні блага, «дорослі» іграшки та інші «фірмові» речі, однак насправді поняття процвітання цим списком далеко не вичерпується. Як мені здається, найкращим синонімом поняття «процвітання» буде слово «добробут» або «достаток».
Звідси робимо висновок, що «животіння» означає відсутність достатку, тобто – брак чого-небудь у вашому житті.
Протягом усієї книжки я намагаюся донести думку, що наше призначення полягає в тому, щоб у всіх сферах життя ми жили в достатку, а не в бідності. Це єдине місце у всій книжці, де я так детально зупиняюся на протиставленні процвітання і животіння, – я не хочу робити з цього проблему, а головне – я не хочу, щоб ви подумали, наче моя книжка присвячена тому, як швидко розбагатіти. Щоб уникнути непорозумінь, вважаю своїм обов’язком сказати: я взагалі не вірю в те, що можна розбагатіти за одну ніч. Я за те, щоб на світі було якомога більше заможних людей, але досягнення статусу «багатої людини» – тривалий процес, і за цей статус доводиться платити. Але навіть якщо ви розбагатіли, це ще не означає, що ви процвітаєте, – часто дорогою до багатства людина перестає приділяти увагу вкрай важливим аспектам свого життя.
Читаючи цю книжку, пам’ятайте, що в нас є можливість і, на моє глибоке переконання, дароване нам Господом право на процвітання. Процвітання в усіх сферах життя. Животіння – це «друге місце» на п’єдесталі долі; друге місце нас не цікавить. І я щиро сподіваюся, що настане той момент, коли ви зможете використовувати цю книжку для того, щоб досягти процвітання.
Мета номер три: правильно розв’язати рівняння успіху. Зрозумійте, у цій книжці я не ставлю перед собою мети перетворити вас на бойову машину «можливо все» – кіборга, зосередженого тільки на досягненні поставлених цілей і налаштованого вирвати свою перемогу в конкурента за всяку ціну. Багато з тих порад, що я пропоную в цій книжці, можуть завдати вам шкоди, якщо ви неправильно ними скористаєтеся. Дуже важливо усвідомити, що наше життя дане нам не для того, щоб вирвати перемогу за всяку ціну в якійсь одній сфері, а для того, щоб у кінцевому підсумку перемагати в усьому. Багато хто з нас, ідучи дорогою життя, виграє битви, але програє війну в цілому. Навіщо вам усі ваші гроші, якщо, заробляючи їх, ви зруйнували свою сім’ю? Що хорошого в тому, що, досягнувши запаморочливих професійних висот, – о, колеги вам аплодують! – ви непоправно підірвали здоров’я? Ви домоглися популярності, ви – на вершині слави, але ваше світосприйняття – неадекватне, а від давніх друзів не залишилося й сліду!
Я хочу, щоб ви пам’ятали, що у цій книжці не закликають вас стати кар’єристом – у всякому разі, у традиційному розумінні цього слова, – ця книжка покликана допомогти вам перемагати в усіх сферах життя. Більше того, навіть у житті перемога як така – не абсолютна цінність. Головне, чого я хочу вас навчити, – перемагати тоді, коли вам це справді потрібно. Щоб ви могли досягати того, чого ви хочете, коли ви цього хочете і коли для вас це насправді важливо.
Мета номер чотири: відкрийте в собі генія. Я на сто відсотків упевнений, що геній живе в кожному з нас. Не обов’язково такий самий геній, як Альберт Ейнштейн. До речі, якщо ми подивимося на життя самого Ейнштейна, ми довідаємося, що він був дуже обдарованою людиною в багатьох галузях людського знання, але часом був геть безпорадним із погляду житейської практичності.
Я вірю, що в кожному з нас прихований геній, кожен із нас має якісь особливі таланти, якими він може збагатити навколишній світ. Кожен із нас уміє робити щось краще за багатьох, а в деяких випадках – краще за всіх! Коли ви прочитаєте «Можливо все!», я сподіваюся, що ви зможете зрозуміти, який геній живе саме у вас. На цьому я не зупинятимуся детально, бо знаю, що коли ви дотримуватиметеся тих порад, які я даю вам на сторінках цієї книжки, ви неминуче знайдете «свого» генія – можливо, навіть абсолютно випадково.
Для цього треба зовсім небагато: усього лише привчити себе думати, виходячи за межі звичного. Один із основоположників американської психології Вільям Джеймс (William James) якось сказав: «Геній – це людина, яка може хоча б на трохи піднятися над мисленням за звичкою». На жаль, з віком звички вкорінюються в нас усе сильніше, не даючи нам змоги дивитися на світ свіжим поглядом. Усе складніше й складніше нам із кожним днем робити щось не так, «як годиться» чи «як заведено». Для прикладу наведу один прекрасний крилатий вислів про людину, що 30 років пропрацювала в одній і тій самій компанії. Про таких кажуть: «Його досвід – не 30 років роботи, а рік роботи, повторений 30 разів поспіль». Звичне мислення стає бар’єром для безлічі людей і безлічі досягнень. Але, як показує практика, зламавши цей шаблон, можна домогтися того, що раніше здавалося неможливим. Чудовим прикладом є історія Роджера Банністера, якому вперше у світі вдалося пробігти відстань у милю менш ніж за чотири хвилини. До його рекорду ще з часів давньогрецьких Олімпіад таке здавалося неможливим! Але йому про це не повідомили – слава Богу, ніхто не встиг затуманити його свідомість цим звичним шаблоном. І він зробив це неможливе! А після нього один за одним інші атлети пробігали милю швидше, ніж за чотири хвилини. Як з’ясувалося, цей бар’єр був психологічним, а не фізіологічним. Головне тут було – лише позбутися звичного шаблону!
Просто пам’ятайте – у вас живе прихований геній. Ви маєте необхідний потенціал. І щойно ви його розпізнаєте і застосуєте рекомендовані мною стратегії і тактики його плекання, ви заживете таким життям, про яке навіть не мріяли.
І п’яте: я сподіваюся, що ви зможете по-справжньому навчитися поважати себе. Я зустрічаю безліч неймовірно обдарованих людей, які, судячи зі сказаного ними, навіть не знають, якою цінністю вони є для суспільства! Вони постійно торочать про те, що їхнє життя сповнене проблем, про те, які вони виснажені, і в них украй низька самооцінка. І я сподіваюся, що коли ви вивчатимете цю книжку і ми будемо проводити час разом, ті знання, якими я поділюся з вами, не тільки піднімуть вашу самооцінку і додадуть вам упевненості в собі, але й допоможуть вам навчитися поважати себе. Адже, як я щойно сказав, у кожному з нас живе геній, і вже це гідне поваги.
Три наших «Я».
Є ще один важливий момент, на якому я хочу зупинитися, – кому адресована ця книжка? До кого я, власне, звертаюся?
Психологи стверджують, що наша особистість ділиться на три «Я», три складові частини. У кожного з нас є публічне «Я» – те, яке бачать люди, що нас оточують; це те, що «відображається на дисплеї». Це наш імідж, наш образ, наша усмішка, наша маска, зрештою. Це «Я» постійно побоюється, що ми видаємо на поверхню занадто багато інформації, і виступає в ролі внутрішнього цензора. Це не те «Я», з яким я хочу говорити. Це «Я» зазвичай поводиться гордо і зарозуміло. І це не так і погано, я хочу сказати. Зарозумілість – нехороша риса, але немає нічого поганого в тому, щоб пишатися своїми досягненнями. І все ж це не те «Я», з яким я хочу вести діалог. Принаймні в цій книжці!
Кожен із нас має приватне «Я». Це та частина нашої особистості, яку бачать близькі друзі та рідні. Це «Я» не таке вимуштруване й не таке обережне. Ми можемо розповісти нашим близьким друзям те, про що ніколи не стали б говорити в ширшому товаристві. Це «Я» досить відкрите, але й не до нього я звертаюся зі сторінок книжки «Можливо все!».
«Я», з котрим я розмовляю, – це персональне «Я». Це той бік особистості, який відомий тільки її власникові. Той, про який не знають навіть найближчі друзі. Той, про який не знає навіть друга половина. Це – те саме «Я», яке ми боїмося показувати стороннім: воно дуже крихке й вразливе, і, крім самих себе, ми не можемо довірити його нікому. І в мене є таке персональне.
«Я» – точно так само, як у будь-якої іншої людини. Це те, що в кожного в серці. Це та частина нашої натури, про яку знаємо тільки ми. Це – те саме «Я», з яким я хочу спілкуватися в цій книжці. Це – те саме «Я», якому адресована ця книжка, – я дуже хочу, щоб її прочитало саме це «Я». Після прочитання найголовніше «Я» зможе розповісти про цю книжку приватному й публічному «Я», які не настільки відкриті і не настільки чесні. Я хочу сконцентруватися саме на персональному «Я». Якщо воно засвоїть викладені в цій книжці ідеї, у вас з’явиться реальна можливість здійснити необхідні зміни у своєму житті, які приведуть вас до заповітної мети!
Початок відліку.
Як я вже казав вище, готовність до змін – це саме те, що від вас буде потрібно, щоб ви змогли жити тим життям, яким ви хочете. І я розумію, що багато хто боїться змін, тому що, з одного боку, – так, ми хочемо нового, але з іншого боку, – зміни нас лякають. Я вважаю, що коли ми зрозуміємо природу змін, то побачимо, що зміни – це не вороги, а друзі, наші наймогутніші союзники в досягненні неможливого.
Як ви вже, напевно, помітили, я невтомно нагадував про те, що ми контролюємо своє життя і приймаємо рішення, з яких урешті будується наш світ.
Але з чого починається цей контроль? Що насамперед необхідно змінити, щоб «приборкати» свою долю?
Відправна точка в цьому процесі – це наш спосіб мислення і система наших переконань.
Не лякайтеся! Я не збираюся говорити вам, у що ви маєте вірити, – у мене трохи інші плани. Автори багатьох мотиваційних книжок вказують читачам, у що їм слід вірити, але я не маю такої мети. Однак хочу наголосити, що наш спосіб думання, так само, як і система наших вірувань і переконань, безпосередньо впливає на результати всіх наших дій. І я збираюся показати й довести вам це, а також допомогти здійснити зміни, які необхідні вам для того, щоб досягти бажаних результатів. Кожен розділ будується саме на цій ідеї.
Нам необхідно розуміти, що будь-яка справа починається в нас в голові.
З одного боку, ми всі любимо переживати нові враження і знаємо, що зміни – це добре. Але з іншого боку, зміни лякають більшість із нас. Зміни передбачають певну частку страху, ризик, побоювання зробити помилку і, звичайно, боязнь невдачі.
Страх змін підсилюється величезним вибором варіантів! Що вибрати, який шлях обрати, що саме змінити?
Вибір у сучасному світі зведений до рівня культу. Просто згадайте: коли востаннє ви купували зубну пасту – скільки варіантів там було, скільки брендів, скільки розмірів! А скільки смаків! І, звичайно, скільки кольорів чи їхніх комбінацій!
Нас постійно оточують нові ідеї, інновації та несподівані можливості. І ця новизна сиплеться на нас щосекунди. Тож проблема не тільки в тому, як зважитися щось змінити, але й у тому – що саме змінити і як.
Припустімо, людина вирішила взяти контроль свого життя у власні руки! А для цього треба змінюватися. От тільки як людині вибрати, що робити в житті?
Як вибрати, у що їй вірити?
Куди йти й на чому концентруватися?
Так, можливо все! Але тільки для тих, хто готовий заради цього попрацювати. Адже успіху може досягти кожен, якщо докладе до цього сили, емоції та енергію. І ця книжка, я сподіваюся, допоможе вам визначитися з вибором, стане початком відліку на шляху до неможливого.
Позитивна сила змін.
На жаль, більшість із нас відчувають страх чи переляк, коли думають про щось нове, про будь-які зміни. І, як я вже говорив раніше, зміни часто сприймають як щось негативне. Такі побоювання можна зрозуміти.
Адже ми зараз живемо у світі, який буквально пронизаний змінами й нестабільністю.
Наприклад, чи знаєте ви такі результати досліджень соціологів: половина посад і професій, які будуть популярними в найближчі десять років, сьогодні ще навіть не винайдені?
Чи знаєте ви, що обсяг інформації, яка доступна людині сьогодні, подвоюється кожні п’ять років? Це ще не привід радіти з того, що закінчив школу багато років тому.
А ось ще одна цікава статистика: більшість людей у сучасному суспільстві змінюють свою кар’єру (не посаду, а саме кар’єру!) чотири-п’ять разів у житті.
Я розумію, чому ми боїмося змін, адже вони оточують нас, не дають стояти на місці, затягують у круговерть. Подобається нам це чи ні, але ми не можемо уникнути змін.
Але цього робити і не варто!
Адже якщо ми зрозуміємо, як керувати енергією змін, вона може дати нам величезну силу, бо зміни приводять щонайменше до трьох украй позитивних речей.
1. Зміни завжди передбачають нові можливості. Будь-яка зміна таїть у собі можливість досягти чогось більшого, яскравіше насолоджуватися життям, подивитися на себе новим поглядом.
2. Завжди є спосіб використовувати зміни для своєї користі. Чому? Тому що (дивись пункт перший) зміни приховують у собі можливості. Я не кажу, що їх легко розгледіти, але це не означає, що їх немає.
3. Із будь-яких змін, які ми здійснюємо, можна отримати корисні уроки. Так, наприклад, ви не змогли розгледіти можливості у цій конкретній зміні – то вчіться, подумайте, як поводитися в таких ситуаціях надалі, чи як такому можна запобігти.
Ви бачите, скільки сили приховується у змінах? Причому саме позитивної сили. А найбільше вражає те, що більшість цих змін ми можемо створювати самі!
Лідери та менеджери змін, або «Це хто тут кінь?».
Багатьох дивує, коли я кажу, що кожен із нас контролює процес змін і його вплив на наше життя.
Але все досить просто: контроль над ситуацією може перебувати тільки в одних руках (як ми говорили в розділі про удачу), а значить, або ми ведемо за собою зміни, або вони тягнуть нас за собою.
Наведу просту аналогію: уявіть собі вершника і коня. Кожен із нас має два варіанти вибору:
1. Ви можете бути конем і дозволити, щоб життя, зміни й обставини осідлали вас.
2. Або ж можете стати вмілим жокеєм, посівши місце вершника на спині змін і ситуацій.
Як же на практиці посісти місце вершника? (Думаю, що мало кому з нас захочеться тягти на своїй спині вантаж життєвих обставин і при цьому нестися вперед галопом.).
Необхідно вибрати, ким ви хочете стати: менеджерами змін чи лідерами змін.
Менеджер змін – це людина, яка просто мириться зі змінами, намагається триматися якомога далі від чогось радикального чи недослідженого, підтримує «статус-кво», якийсь нормальний рівень існування. Він намагається (як хороший менеджер-адміністратор) контролювати неминучі зовнішні зміни, «укладати» їх у рамки звичного життя, підлаштовувати під них себе і своє оточення.
А лідери змін – це люди, які змін прагнуть, використовують зміни собі на користь, уміють приборкувати позитивну силу змін. І навіть більше: вони не чекають змін, а ініціюють їх, змушуючи світ (і «менеджерів змін») змінюватися вслід за ними.
Хто ж ви?
Щоб це зрозуміти, необхідно проаналізувати, як ви сприймаєте зміни. До змін можна ставитися шістьма різними способами, які можна уявити у вигляді шкали: що нижче ви перебуваєте за рівнем сприйняття, то далі ви від позиції лідера змін.
Позиція № 1: уникнення.
Ви просто ігноруєте зміни, намагаєтеся їх уникати, ховаєтеся від них у міру можливості. Якщо це – ваш підхід, то ви, безумовно, усього-на-всього менеджер змін.
Позиція № 2: опір.
Ви намагаєтеся боротися зі змінами. Ви не хочете змінюватися, намагаєтеся зберегти «статус-кво». І, роблячи це, занадто часто завдаєте значного болю і собі, і людям навколо вас. Безумовно, я розумію, що не варто змінюватися тільки заради самого факту змін. Так, у всіх змін повинна бути своя мета. Але люди, які зазвичай опираються змінам, найчастіше дуже далекі від позиції лідера змін. Вони не вміють користуватися силою, яку дають ці нововведення.
Позиція № 3: апатія.
Ви просто сидите і спостерігаєте за тим, як змінюються люди навколо вас. Ви багато нарікаєте на те, що «світ уже не той», але мало робите. Ви дуже непокоїтеся – бо не знаєте, як вписати себе в «нову картину». Цілком очевидно, що сили такий підхід не приносить.
Позиція № 4: реагування на зміни.
Розуміючи, що зміни неминучі, ви якось до них пристосовуєтеся. Ви чекаєте, коли зміни прийдуть ззовні, а потім міняєте щось усередині, щоб відповідати новій реальності. Це не така вже й погана позиція, але вона завжди залишає вас на крок позаду.
Позиція № 5: передбачення змін.
Ви передбачаєте зміни і готуєтеся до них. Ви дивитеся в майбутнє і використовуєте зміни для того, щоб отримати необхідні вам результати. Це дуже непогано – ви практично стали лідером змін.
Позиція № 6: ви – справжній лідер змін.
Ваше кредо – творчість. Такі люди, як ви, завжди стають ініціаторами будь-яких змін. Вони самі змінюються і створюють стандарти, до яких потім тягнуться всі інші.
І перед тим як розглянути прийоми і кроки, які допоможуть вам стати справжнім лідером змін, я хочу поставити вам ось яке запитання…
Хіба «7» – щасливе число?
Коли я хочу щось змінити або поліпшити у своєму житті, я питаю себе: на якій позиції я перебуваю в цій сфері за шкалою від 1 до 10 (1 – найгірший стан, 10 – найкращий)?
Якщо провести всесвітнє соціологічне опитування, я впевнений, більшість із нас скаже: «Десь біля 7» (дослідження показали, що від 6 до 8). І ця «щаслива сімка» стає для нас прокляттям на багато років, а то й на все життя!
Чому?
Тому, що «сімка» – це максимум, якого більшість із нас не подолає ніколи! У багатьох людей життя зупиняється на позначці «7», і єдиний можливий напрям руху для них – униз, навіть до 2 чи 3.
«Сімка» – це поворотний момент, адже тому, хто хоче її подолати, доведеться радикально змінити звичний спосіб життя!
Замисліться: як ви оцінюєте своє життя? Своє здоров’я? Свої стосунки? Свою роботу? «Сімка» здається такою привабливою… Вона більша за 5, а значить, вище середнього рівня… Вона така близька до 9 і 10, але – «Куди вже мені до зірок!» Ви так наполегливо працювали для того, щоб із гордістю поставити собі «сімку»: так, у мене все добре, я задоволений, усе ОК! «Сімка» схожа на теплу ванну – в ній так приємно, і нічого не хочеться робити…
Залишається поставити собі два запитання:
1. Як я уявляю собі 10?
2. Чому я цього не маю – невже я не заслужив?
Ставлячи ці запитання собі, я ретельно, детально описую роботу, будинок, здоров’я чи кохання на «десять із десяти». І з кожним рядком розумію, що «сімка» – звичайно, непогано, але «десятка» зробила б мене абсолютно щасливим…
І тут настає найвідповідальніший момент: я вирішую щось змінити! І для цього я вибираю шлях і складаю план.
Але я, звісно, чудово розумію, що «перейти за» «сімку» складніше, ніж «дійти до» неї!
Я також визнаю, що шлях до «вісімки» буде звивистим, цілком можливо – схожим на «7-6-4-2-3-4-5-6-5-4-6-7-8».
А якщо я захочу дійти до десятки – мені, імовірно, доведеться змінити кар’єру (у мене так одного разу й сталося) чи повністю змінити спосіб життя.
Синиця в руках.
Не дозволяйте собі відступати від наміченого плану – навіть якщо на шляху до десятки доведеться пройти через труднощі перебування на відмітках «2» або «3»! Зміни – це завжди невідомість, очікування підступів за рогом і бажання опустити руки на середині шляху… Але ви почали рух – і це стократ краще за застій на «сімці»!
У той же час багато людей так і не наважуються зробити перший крок… Вони бояться, що, втративши потом і кров’ю зароблену.
«сімку», вони вже ніколи – у разі невдачі – не доберуться до неї знову. То навіщо ж тоді ризикувати? Адже «сімка» – це теж прекрасно! Синиця в руці…
І знаєте що? Ці люди, можливо, мають рацію. Я не знаю їх та їхнього становища, я не можу вирішити, чи варто їм усе кидати і наскільки хороша їхня «сімка»… Я можу сказати тільки одне: хоч яка буде «сімка» – з позиції «десятки» вона завжди має вигляд у найкращому разі «трійки»!
Як це можливо?
Дуже просто! Тільки відчувши смак життя на «десять із десяти», ви зможете об’єктивно оцінити те, як живете зараз. І не дивуйтеся, якщо бадьора «сімка» раптом виявиться слабенькою «трійкою»!
Є прекрасний спосіб перевірити об’єктивність своїх оцінок життя: запитайте! Запитайте людей, що по-справжньому досягли успіху в обраній сфері, як вони оцінюють ваш рівень:
• запитайте видатного спортсмена, наскільки здоровий ваш спосіб життя;
• запитайте молодят, наскільки щасливим здається ваш шлюб збоку;
• запитайте шанованого успішного професіонала, якою здається ваша кар’єра і т. д.
І, відкинувши всі виправдання, запитайте себе: чи справді ваша «сімка» – щасливе число?
A чи те ви вимірюєте?
Друге розчарування під час аналізу мого життя спіткало мене, коли я зрозумів, що мало оцінити своє становище на шляху до мети – треба оцінити і сам шлях!
Наскільки правильний, зрозумілий і перспективний ваш нинішній шлях? Так, за власною шкалою ви посідаєте позначку «7» – але чи адекватна ця шкала?
Задумайтеся про своє здоров’я: так, воно на «сімку», але куди приведе вас нинішній спосіб життя? І чи можна досягти вищої позначки, живучи так і далі? Ваша дієта й навантаження роблять вас міцнішим і здоровішим чи ведуть до хвороб і слабкості?
Наше життя – це подорож, а не пункт призначення. Подумайте, чи приносить користь ваша подорож? І чи ви взагалі рухаєтеся чи просто «загрузли»?…
Що ж робити тим, хто застряг (якщо допомоги чекати нема звідки)? Спробуйте прискоритися!
Так, вас чекають синці та ґулі, проблеми й труднощі. Нинішні звички, стосунки й захоплення зазнають болючих змін. Ви рухатиметеся навмання. На дорозі вас чекають пастки і перепони…
Але синці й шрами не лише загоюються, але й, як кажуть, прикрашають. Ви отримаєте імунітет і станете набагато стійкіші до змін і проблем у майбутньому. Ви станете набагато сильніші, ніж були, коли просто «борсалися» на одному місці, хай і прикрашеному щасливою цифрою «7».
Якщо ви не привчите себе періодично переглядати курс і «струшувати» своє життя, ви, швидше за все, закінчите його в тій самій точці, на якій змирилися…
Але пам’ятайте, що скажений ритм сучасного світу може стерти на порох того, хто стоїть на узбіччі, спостерігаючи за іншими.
Ключ запалювання у ваших руках!
Якщо ви прагнете йти новим шляхом, то маєте зробити це самі. Не чекайте поштовху від мене, вашої дружини чи чоловіка, батьків або начальника! Ви застрягли на «сімці» самі – вам самим і розвивати нову швидкість.
Якщо ваш шлях здається вам неправильним – змініть його! Виберіть правильний напрямок, визначте наступні кроки. І почніть діяти!
Скажіть собі: «Усе, досить! Я більше не буду миритися з таким станом справ! Я хочу більшого!».
І для початку придумайте невеличку дію, яка прямо сьогодні стане першою на вашому шляху. Не чекайте! Не зволікайте! Не плекайте своєї «сімки»! І навіть якщо ви з першої спроби не досягнете «9» чи «10», то все одно станете на правильний шлях.
Дорогою до «десятки» вас чекає один приємний сюрприз. Ви зрозумієте, що «десятки» не існує!
Точніше, що позначка «10» – не стаціонарна! Свою першу «десятку» ви описали, коли були на позиції «7», – тепер ви знаєте більше. Життя на «десять із десяти» – це мінлива мета, яка не дає згаснути бажанню рухатися вперед.
Хоч яким прекрасним виявиться життя в майбутній «десятці» – зміни на краще знову вабитимуть вас у дорогу.
Таке вдосконалення і є життям по максимуму!
Не припиняйте діяти ні на хвилину. Дія може бути фізичною, духовною і навіть уявною – але вона має бути!
Саме постійна дія приносить баланс і відчуття безпеки, бо вас уже нічим не можна «вибити з колії», адже ваше життя не обмежується однією колією.
Рухайтеся, дійте, змінюйтеся!
Я розумію, думка про те, що доведеться самим створювати зміни і, можливо, ніколи не знайти стабільності, може лякати.
Але чому?
Саме тому, що людині (особливо жінкам) від природи властивий пошук стабільності, прагнення налагодити свій світ раз і назавжди… Але при цьому другою – хоч і такою, що суперечить першій, – людською рисою є прагнення еволюції, стремління до позитивних змін. То як же врівноважити ці два бажання? З чого ж почати змінюватися, учитися контролювати своє життя, робити правильний вибір, робити неможливе, змушувати удачу працювати на нас і робити безліч інших чудових речей, про які багато говорять, але яких нечасто досягають?
Якщо ви ще не передумали читати далі – відкриваймо наступний розділ…